Державний контроль за безпекою праці у гірничодобувній промисловості
Автор: Бєга Олександр Олександрович
Державний контроль за безпекою праці у гірничодобувній промисловості
Анотація.
У статті досліджуються питання, пов’язані із забезпеченням належного державного
контролю безпеки праці у гірничодобувній промисловості
Abstract.
The article explores issues related to ensuring proper state control of labor
safety at mining enterprises.
Аннотация. В статье исследуются вопросы, связанные
с обеспечением надлежащего государственного контроля безопасности труда в
горнодобывающей промышленности.
Актуальність. Україна багата на різноманітні корисні копалини. На даний час в
Україні ведеться видобування кам’яного вугілля, залізних та марганцевих руд,
урану, титану, цирконію, графіту, каоліну, брому, вохри, нерудної металургійної
сировини (кварцитів, флюсових вапняків і доломітів), хімічної сировини
(самородної сірки, кам’яних і калійних солей), облицювального каменю (гранітів,
габро, лабрадоритів), скляного піску тощо. Ці корисні копалини є важливим
джерелом національної економіки. За оцінками, з видобутком і використанням
корисних копалин пов’язані майже 50% промислового виробництва і до 20% трудових
ресурсів.
Практика роботи гірничодобувних підприємств показує, що
виробничий процес здійснюється з множинними відхиленнями від вимог безпеки, які
фіксуються як порушення. Вугільні шахти в Україні по гірничо-геологічним і
гірничотехнічним умовам розробки пластів є одними з найскладніших і
найнебезпечніших в світі. Проблема забезпечення безпеки і ефективності
реалізації гірських робіт в нашій країні пов'язана з численними і значущими
труднощами, які пояснюються такими факторами, як кліматичні, гірничо-геологічні
та економіко-географічні.
В
рамках чинного законодавства на гірничодобувних підприємствах регулярно
проводиться аналіз безпеки праці. Результат такого аналізу, в основному – це
досить велика кількість травм і профзахворювань. У зв'язку з цим в північних
районах нашої країни процес розвитку паливно-енергетичних комплексів вимагає
особливих шляхів для вирішення проблеми безпеки праці на гірничодобувних
підприємствах, що пов'язано, головним чином, з природно-кліматичними умовами.
Метою
роботи є дослідження особливостей державного контролю за
безпекою праці на гірничодобувних підприємствах.
Завдання
дослідження – 1) Дослідити поняття безпеки праці на
гірничодобувних підприємствах та сучасний стан виробничого травматизму; 2)
Визначити особливості державного контролю за безпекою праці на гірничодобувних
підприємствах.
Вирішенню
завдання зниження травматизму на гірничодобувних підприємствах та регулюванню
системи охорони праці присвячені дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних
вчених, що розглядають і техніко-технологічні, і організаційні аспекти
скорочення кількості травм: Т. Ю. Гринюк, В. Хитра, І. Є. Улицька, Т. В.
Хворост, Ю.О. Спасенко, Я.
Б. Сторож, Ч. Р. Тернега, Н. В. Чумакова та інші.
Виклад основного матеріалу. При
підземній розробці корисних копалин на гірників діє безліч шкідливих і
небезпечних факторів (ШіНФ), пов'язаних з гірничо-геологічними і
гірничотехнічними заходами: шум, вібрація, запиленість, обводненість підвищена
температура і вологість, можливість вибухів, обвалів, пожеж і т.д. Їх вплив на
гірника призводить до виникнення професійних захворювань і травматизму. За рівнем цих показників у вугільній
промисловості Україна займає лідируюче місце в світі. Тому підвищення безпеки
гірників з метою зниження ризиків професійних захворювань і травматизму в нашій
країні є актуальним завданням. Самим радикальним рішенням проблеми підвищення
безпеки праці на шахтах є створення безпечної технології виїмки вугілля. Однак,
існуюча на сьогоднішній день техніка та технологія виїмки вугілля не можуть
забезпечити цього [1]. Для зниження негативного впливу ШіНФ, на гірника
розроблені і широко застосовуються у вугільній промисловості засоби
колективного (ЗКЗ) та індивідуального захисту (ЗІЗ).
Колективні призначені для одночасного захисту
двох і більше працюючих від ШіНФ. До них відносяться різні засоби по боротьбі з
пилом, системи пожежогасіння, огороджувальні та запобіжні пристрої, які
автоматично вимикають несправне обладнання або окремий вузол пристрою, пункти
переключення в резервні саморятівники і т.д. [2]. Структурно механізм впливу
ШіНФ виробничого середовища на гірника представлена на рис. 1.
Рис. 1 – Блок-схема управління системою
«виробниче середовище-гірник» [2]
У зв'язку з високим рівнем ШіНФ у вугільній
промисловості України ЗКЗ не можуть забезпечити їх зниження до гранично
допустимих значень. Тому важливе місце в системі управління умовами праці для
зниження залишкових рівнів ШіНФ відводиться ЗІЗ (блок 9), ефективність яких в
значній мірі залежить від того, наскільки їх захисні та експлуатаційні
властивості знижують або усувають вплив несприятливих факторів гірського
виробництва на робочому місці. Вплив ШіНФ визначає характер і ступінь
необхідного захисту шкірних покривів, ніг, голови, органів зору, дихання і так
далі. Професійна приналежність працівників, рід і місце виконуваних ними робіт
визначають переважний вплив на гірника тих чи інших факторів, на усунення яких
і повинно бути направлено захисну дію ЗІЗ.
У табл. 1 представлено дані щодо стану
виробничого травматизму на гірничодобувних
підприємствах за період 2013–2018 рр.
Таблиця
1
Стан виробничого травматизму у гірничодобувній галузі, 2013–2018 рр. [1]
2013
|
2014
|
2015
|
2016
|
2017
|
2018
|
|
Вугільна галузь
|
3 650 (37,2%)
|
3 147
(36,7%)
|
2 034
(32,2%)
|
752 (17,7%)
|
864 (19,5%)
|
780 (18,1%)
|
Гірничорудна та нерудна
|
303 (3,1%)
|
286 (3,3%)
|
220 (3,5%)
|
207 (4,9%)
|
192 (4,3%)
|
201 (4,7%)
|
Усього видобувна галузь
|
3 953
(40,3%)
|
3 433
(40,1%)
|
2 254
(35,7%)
|
981 (23,0%)
|
1056 (23,8%)
|
981 (22,7%)
|
Усього по Україні
|
9 816 (100%)
|
8 568 (100%)
|
6 318 (100%)
|
4 260 (100%)
|
4 428 (100%)
|
4 313 (100%)
|
Слід відзначити, що в 2018 р. 22,7%
нещасних випадків на виробництві сталися у гірничодобувній галузі, зокрема у
вугільній галузі. Частка нещасних випадків на виробництві у гірничодобувній
галузі становила більше 40% до 2015 р. Стосовно коефіцієнту виробничого
травматизму у вугледобувній галузі, він майже в 30 разів перевищує середній
коефіцієнт по Україні, а у гірничорудній та нерудній промисловості він у п’ять
разів вищий, ніж у середньому по Україні.
У табл. 2 наведена інформація стосовно
кількості професійних захворювань у гірничодобувній галузі за 2015–2018 рр.
Значне зменшення кількості професійних захворювань у 2016 р., ймовірно,
пов’язано з відсутністю даних з непідконтрольних Україні територій. Тим не
менш, спостерігається, що понад 80% професійних захворювань в Україні трапляється
у гірничодобувній галузі, при цьому значна частина, зокрема, у вугільних
шахтах.
Таблиця
2
Кількість професійних захворювань у гірничодобувній галузі, 2014–2018
р. [1]
Галузь
|
2014
|
2015
|
2016
|
2017
|
2018
|
Видобування кам’яного вугілля
|
4 576
(78,1%)
|
3 278
(72,3%)
|
1 006
(57,1%)
|
1 054
(65,8%)
|
1 367
(70,1%)
|
Видобування залізної руди
|
258 (4,4%)
|
215 (4,7%)
|
238 (13,5%)
|
195 (12,2%)
|
160 (8,2%)
|
Видобування уранової і торієвої руд
|
85 (1,5%)
|
83 (1,8%)
|
82 (4,7%)
|
62 (3,9%)
|
74 (3,8%)
|
Усього, добувна промисловість
|
5 023
(85,7%)
|
3 633
(80,2%)
|
1 365
(77,5%)
|
1 311
(81,8%)
|
1 612
(82,6%)
|
Усього по Україні
|
5 860
(100,0%)
|
4 532
(100,0%)
|
1 761
(100,0%)
|
1 603
(100,0%)
|
1 951
(100,0%)
|
У структурі професійних захворювань (табл.
3) перше місце належить захворюванням органів дихання (пневмоконіози, хронічні
бронхіти та інші) – 46,7% від загальної кількості діагнозів по Україні. На
другому місці – захворювання опорно-рухового апарату (радикулопатії,
остеохондрози, артрити, артрози) із часткою 36,4%. Далі йдуть захворювання,
викликані дією фізичних факторів (вібраційна хвороба, нейросенсорна
приглухуватість та інші) – 14,6%.
Таблиця
3
Кількість професійних захворювань за видами, 2018 р. [1]
Випадки
|
%
|
|
Захворювання органів дихання
|
912
|
46,7%
|
Захворювання опорно-рухового апарату
|
711
|
36,4%
|
Захворювання, викликані дією фізичних факторів
|
285
|
14,6%
|
Інші
|
43
|
2,2%
|
Усього
|
1 951
|
100,0%
|
Крім того, детальний аналіз професійних
захворювань у видобувній промисловості демонструє наступне:
- від 40 до 80 відсотків зареєстрованих професійних
захворювань було викликано під впливом виробничого пилу, що призводить до
пневмоконіозу, хронічного обструктивного захворювання легень та хронічного
бронхіту;
- захворювання опорно-рухового апарату
складають від 17% до 26%, включаючи захворювання периферичної нервової системи
(81–87% від кількості в цій групі), такі як вегето-сенсорна полінейропатія,
радикулопатія шийного та попереково-крижового рівнів;
- 7-17% захворювання пов’язані з проблемами
кістково-м’язової системи, включаючи артрит, періартрит, епікондиліт,
спондиліоз, асептичний некроз та ін.;
- вібраційна хвороба становить від 3 до 8
відсотків від загальної кількості професійних захворювань, а нейросенсорна
приглухуватість – від 2 до 6 відсотків [1].
Основними причинами аварій, аварійних
ситуацій і нещасних випадків, які вимагають вжиття невідкладних заходів щодо
зниження негативних наслідків і подальшого усунення, є:
-
відсутність належного
контролю з боку інженерно-технічних працівників за безпечним веденням робіт,
виконанням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової
безпеки;
-
незадовільний рівень
виконання вимог «Системи управління охороною праці у вугільній промисловості»;
-
невиконання заходів,
передбачених Комплексною програмою підвищення стану безпеки праці;
-
незадовільний рівень
технологічної, виробничої і виконавської дисципліни працівників шахт;
-
незадовільний стан
протипожежного захисту;
-
неякісне проведення медичних
заходів і професійного відбору;
-
низький рівень підготовки
фахівців і керівників, велика плинність кадрів, часта зміна керівництва шахт і
дільниць, несвоєчасне і неякісне їх навчання;
-
порушення правил
експлуатації гірничого та електромеханічного обладнання;
-
порушення технології
відкатки на рейковому транспорті;
-
порушення технологічних
паспортів роботи з електрообладнанням;
-
низький рівень механізації
допоміжних робіт.
Потребує перегляду система фінансування
охорони праці гірничих підприємств, яке є недостатнім і малоефективним. Так,
при плановому обсязі фінансування в 2019 році в 211863,4 тис. грн фактично
освоєно 94115,44 тис. грн (проти 171468,3 і 58591,3 тис. грн в 2018 році
відповідно). Відрахування на придбання засобів індивідуального захисту склали
36,4 млн. грн, або 0,84% фонду заробітної плати [4].
Система навчання з охорони праці та промислової безпеки при експертно-технічних
центрах і ДВГРС працювала в загальному задовільно, однак відсоток навчання
підземних гірників і інженерного персоналу в спеціальних димових камерах
правилами поведінки і користування саморятувальниками при виникненні аварій
склав всього 29,2% (при плані 22842 чол навчання пройшли тільки 8550 чол.). І
перелік цей можна продовжити.
Постійного вдосконалення вимагають нормативні
документи, пов'язані з охороною праці у вугільній галузі, основними з яких є
НПАОП 10.0-1.01-10 «Правила безпеки у вугільних шахтах» [5], СОУ 10.1-
00185790-002-2005 «Правила технічної експлуатації вугільних шахт» [6].
Основним нормативним документом в галузі
охорони праці та промислової безпеки, необхідність розробки нової редакції
якого назріла, є «Система управління виробництвом і охороною праці у вугільній
промисловості України (типове керівництво)».
Система управління охороною праці (СУОП)
відноситься до типу соціально-економічних і працює за принципом «Прогнозуй і
попереджай». Об'єктами її контролю є небезпечні фактори, ступінь їх впливу,
прогноз їх розвитку та ступеня впливу.
СУОП – це сукупність людей, устаткування і
процедур, спеціально розроблена стосовно до виробництва для збереження життя і
здоров'я працівників.
Перші спроби розробки галузевого типового
положення про СУОП були зроблені в 1979 році. У цьому документі питання безпеки
праці розглядалися виходячи з понять «небезпечний виробничий фактор», «безпека
праці», « техніка безпеки », тим самим звужувалася область розгляду умов праці.
Крім того, цей документ хоча і містив термін «охорона праці», проте його зміст
не висвітлював всієї глибини, що вкладається в цей термін.
У «Положенні про єдину систему управління
безпекою праці на шахтах Мінвуглепрому СРСР» 1985 року також не було
відображені принципово нові підходи до вирішення питань безпеки праці або його
охорони в цілому. Це «Положення ...» лише надало певні можливості гірничодобувним
підприємствам в контексті управління процесом забезпечення здорових і безпечних
умов праці.
Функціонування СУОП на підприємствах України
вперше було законодавчо передбачено ст. 13 Закону України «Про охорону праці» [7].
Істотним недоліком першого прийнятого
відповідно до вимог цього Закону та чинного з 1995 року в якості нормативного
документа «Положення про систему управління охороною праці на підприємствах і в
організаціях Міністерства вугільної промисловості України» була відсутність прогнозування
аварій і нещасних випадків, а також методів розрахунку показників для
матеріального стимулювання охорони праці, тобто прямій залежності зарплати
працівників від роботи без аварій, травматизму і порушень техніки безпеки.
Певну роль в неефективності використання галузевої системи управління охороною
праці зіграла також відсутність необхідного гірничого законодавства.
На підставі аналізу змісту і структури
законодавчих і нормативних актів з безпеки і СУОП на шахтах України і провідних
гірничодобувних країн світу встановлено наступне:
а) нормативно-технічна і правова документація
з питань проведення гірничих робіт та охорони праці в Україні на відміну від
зарубіжних країн складається з великої кількості (до 1800) документів, що
вносить певну труднощі в їх вивчення, облік і виконання;
б) в гірському законодавстві зарубіжних країн
набагато глибше опрацьовані організаційні питання, де поряд з обов'язками
підприємців, керівників (фахівців) шахт і робітників, детально обговорені і
питання їх персональної відповідальності.
Більш детально питання необхідної організації
СУОП на гірничих підприємствах висвітлені в [8].
Ґрунтуючись на аналізі літературних джерел,
нормативної документації основних гірничодобувних країн світу і з урахуванням
специфіки вугільної промисловості України був підготовлений натомість [8]
документ (в ранзі НПАОП) «Система управління охороною праці у вугільній
промисловості Україна (типове керівництво)» [9].
На цьому етапі СУОП придбала структуру,
представлену на рис. 2.
Разом з тим досвід показує, що управління
охороною праці не є самоціллю; воно нерозривно пов'язане з управлінням
виробництвом, бо тільки в умовах правильно функціонуючого виробництва можливе
забезпечення належного рівня охорони праці.
Тому правильніше говорити не про СУОП вугільної шахти, а про систему управління виробництвом і охороною праці (СУВОП), тобто комплексно управляти обома її складовими.
Рис. 2. Структурна схема СУОП [10]
Підсистема управління виробництвом включає до
свого складу:
а) підсистему управління персоналом;
б) організаційну підсистему;
в) техніко-технологічну підсистему;
г) підсистему інформаційно-методичного
забезпечення.
Підсистема управління персоналом забезпечує:
а) відбір персоналу відповідно до вимог
підприємства в області забезпечення безпеки виробництва;
б) навчання персоналу, що дозволяє формувати
у персоналу необхідні знання, вміння, навички.
Організаційна підсистема передбачає:
а) розробку нормативно-технічної документації
підприємства (політика в галузі охорони праці, стандарти підприємства, посадові
інструкції, паспорта робочих місць і т.д.);
б) контроль виконання вимог
нормативно-технічної документації;
в) забезпечення узгодженості виробничих
процесів і взаємодії підрозділів підприємства між собою.
Техніко-технологічна підсистема стежить за:
а) організацією і забезпеченням якісного
ремонту обладнання і його безпечної експлуатації;
б) модернізацією та оновленням основних
фондів підприємства;
Підсистема інформаційно-методичного
забезпечення здійснює:
а) організацію потоків інформації (як
всередині підприємства, так і зі сторонніми організаціями) про стан умов і
охорони праці на підприємстві і про зміну нормативно-правової бази;
б) контроль якості переданої інформації.
В рамках СУВОП передбачається спільне
функціонування СУОП і системи управління виробництвом (СУВ). З рис. 2. видно,
що СУОП включає до свого складу техніко-технологічну та організаційну
підсистеми, передбачає моніторинг засобів безпеки (перегукується з завданнями
підсистеми інформаційно-методичного забезпечення СУВ) атестацію персоналу
(підготовленого підсистемою управління персоналом СУВ). Таким чином, підсистеми
управління виробництвом є елементами підсистем управління охороною праці.
З метою вдосконалення нормативно-методичної
бази СУВОП в 2010 р у вугільній промисловості України був вперше введений в дію
галузевий нормативний документ, що зв'язав питання організації виробництва і
охорони праці на рівні вугільної шахти, державного підприємства (об'єднання
вугільних шахт) і галузі. Це був пробний стандарт – СОВ-П 10.1.00174088.018:
2009 «Система управління виробництвом и охороною праці у вугільній
промисловості України (типове керівництво), затверджений наказом Мінвуглепрому
України від 21.01.2010 №7 [9].
Постановою Кабінету Міністрів України від
18.05.2011 р. № 521 була передбачена розробка СОУ «Система управління
виробництвом и охороною праці у вугільній промисловості України (Типове
керівництво)». З цією метою потрібно було внести зміни в СОУ-П
10.1.00174088.018: 2009 строк дії якого закінчився в 2014 році.
Важливо також врахувати вимоги міжнародних стандартів,
перш за все OHSAS 18001 (ДСТУ OHSAS 18001: 2010 «Системи управління гігієною та
Безпека праці. Вимоги »), ISO 9001 (ДСТУ ISO 9001 діє до: 2015 (ISO 9001:
2015-го, IDT) «Системи управління якістю»).
З часу введення в дію СОУ-П
10.1.00174088.018: 2009 з'явився ряд нових нормативних документів, зокрема
НПАОП 10.0-1.01-10 «Правила безпеки у вугільніх шахтах» [5], НПАОП 0.00-1.66-13
«Правила безпеки при поводженні з
вибуховими матеріалами промислового призначення».
Змінилася і законодавча база: скасовані Закони України «Про аварійнорятувальні
служби» і «Про Пожежна безпека» у зв’язку з прийняттям Кодексу цивільного
захисту України. Зміна нормативної і законодавчої бази також потребують
відображення в новому СОУ.
У зв'язку з цим пропонується при підготовці
нового СОУ внести доповнення і зміни в СОУ-П 10.1.00174088.018: 2009 виходячи з
наступних міркувань.
1. Одним з критеріїв ефективності СУВОП має
бути її відповідність вимогам специфікації OHSAS 18001-2007.
Держспоживстандартом в Україні введена в 2007 році стара версія OHSAS 18001:
1999 в якості державного стандарту України ДСТУ OHSAS 18001. Нова версія
стандарту OHSAS 18001: 2007 не введена як національний стандарт в Україні.
Застосування цієї версії стандарту є добровільним. Тому при створенні нового
СОУ слід керуватися положеннями ГОСТ 12.0.230-2007 (ILO-OSH 2001), прийнятого
Міждержавною Радою із стандартизації, метрології та сертифікації (протокол № 28
від 27 березня 2007 року); його аналог в Україні - ДСТУ ГОСТ 12.0.230: 2008
ССБТ.
2. В даний час СУОП має досить опрацьовану і
науково обґрунтовану методичну базу зниження рівня аварійності та травматизму,
однак вона не в достатній мірі враховує і не спрямована на роботу з
професійними захворюваннями. Ці роботи лише частково вирішується підсистемами СУОП
«Моніторинг засобів і профілактика заходів безпеки» і «Реабілітація». Необхідно
більш чітко виділити три групи завдань:
а) моніторинг (спостереження і контроль за
джерелами ризику професійних захворювань, станом виробничої сфери, технікою і
технологією);
б) профілактика (конкретні заходи щодо
зниження рівнів ризику);
в) соціальний захист потерпілих на
виробництві за допомогою соціального страхування.
ДСТУ ГОСТ 12.0.230: 2008 ССБТ регламентує
лише загальні вимоги до створюваних СУВОП, залишаючи право вибору конкретних і
найбільш зручних шляхів їх реалізації за організаціями, які впроваджують ці
системи.
Отже, причини виникнення та несвоєчасного
усунення порушень вимог безпеки на гірничодобувних
підприємствах, обумовлені існуючими порушеннями, що викликані наступними
причинами: а) «людський фактор» - 5-7%; б) недостатня кваліфікація – 17-25%; в)
низька дисципліна - 29-32%; г) незадовільна організація виробничих процесів –
40 - 50%. Визначено, що значна кількість одночасно існуючих порушень
вимог безпеки на гірничодобувних
підприємствах обумовлена тривалим часом їх існування, що обґрунтовує
доцільність застосування для контролю порушень і планування робіт по їх
недопущенню показника питомого часу здійснення виробничого процесу з
відхиленнями.
Список використаних джерел
1.
Офіційний сайт Державної служби
України з питань праці: Електронний ресурс – режим доступу: http://dsp.gov.ua/
2.
Саїк П.Б. Обгрунтування параметрів
технології свердловинної підземної газифікації вугілля зі зближених пластів:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за
спеціальністю 05.15.02 – підземна розробка родовищ корисних копалин. Державний
ВНЗ «Національний гірничий університет» МОН України, Дніпропетровськ, 2015. 226
c.
3. Долженков А. Ф. Повышение безопасности горняков за счет
обеспечения их эффективными средствами индивидуальной защиты / А. Ф. Долженков,
Е.И. Конопелько // Вісті Донецького гірничого інституту. 2016. № 2. -С.
133-139. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vdgi_2016_2_19.
4.
Стадній О. Ю. Сучасний стан
охорони праці в Україні і світі. Вінницький національний технічний університет.
2018. № 25. С. 25-31.
5.
НПАОП 10.0-1.01-10 «Правила
безпеки у вугільних шахтах»
6.
СОУ 10.1- 00185790-002-2005
«Правила технічної експлуатації вугільних шахт»
7.
Про охорону праці: Закон України.
Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 49, ст.668. Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
2694-12
8. СОУ-П
10.1.00174088.018: 2009 «Система управління виробництвом и охороною праці у
вугільній промисловості України (типове керівництво), затверджений наказом
Мінвуглепрому України від 21.01.2010 №7
9. СОУ-П
10.1.00174088.018:2009 Система управління виробництвом і охороною праці у
вугільній промисловості України (типове керівництво)
10. Таірова,
Т.М. Підвищення ефективності функціонування системи «охорона праці». Проблеми
охорони праці в Україні, 2019, 35(1), 3–8.
