Зарубіжна практика організації безпечних умов праці на вугледобувних підприємствах

Вугледобувна галузь забезпечує працевлаштування значної кількості робітників у світі. Умови праці та рівень безпеки виробництва мають суттєві відмінності за країнами, а тому і проблеми виявляються доволі специфічними. Перш за все, це пояснюється особливостями регулювання діяльності вугледобувних підприємств на державному рівні та організацією умов праці.

Дослідженням питань безпеки на робочому місці у вугледобувній галузі займаються наступні зарубіжні вчені: Ed.Elgstrand, E.Vingard [1], S.Moore, J.Kohler, G.Wagner [2], S.Krzemień, A.Krzemień [3], A.Rakowska, A.Cichorzewska [4]. Особливості реструктуризації та диверсифікації вугільних підприємств було представлено у працях таких зарубіжних учених: W.Suwala [5], B.Błaszczyk, W.Patena [6], N. Gupta, J. Ham, J. Svejnar [7], A.Vaishar, Z.Lipovská, M.St’astná [8], P.Wirth, J.Harfst [9]. При цьому, ризики щодо травмування робітників на шахтах залишаються значними у світі, що актуалізує необхідність проведення подальших наукових досліджень у зазначеному напрямку.

У таблиці 1 узагальнено досвід зарубіжних країн щодо організації безпечних умов праці на вугледобувних підприємствах. Можна встановити певні відмінності та спільні, для деяких країн, тенденції щодо створення безпечних умов праці.

Наприклад, у Китаї, Індії, Бразилії та США підвищення рівня підготовки різних цільових груп з питань організації безпечних умов праці розглядається як важливий інструмент зростання рівня безпеки та гігієни праці у гірничодобувній промисловості. У Китаї було закрито більшість невеликих приватних шахт. Країна набагато більше імпортує вугілля, ніж експортує.

Для Індії гостро постає проблема нелегальної праці. Державним п`ятирічним планом на 2014-2017 рр. передбачувалося стимулювання витрат на охорону здоров`я та безпеку праці у вугільній галузі, але рівень травматизму значним чином не скоротився. 

Ситуація також ускладнюється мінливістю умов вуглевидобутку та наявністю немеханізованої праці на багатьох шахтах.

Таблиця 1 Узагальнення зарубіжної практики щодо організації  безпечних умов праці на вугледобувних підприємствах
Країна	Особливості організації праці на підприємствах вугільної галузі
Китай	Майже половину робочої сили складають мігранти. Великі вугільні компанії організовують навчання працівників за умов відпрацювання восьмирічного терміну на підприємстві (щорічно укладаються контракти). Тільки після відпрацювання зазначеного у контракті терміну робітник має можливість працевлаштування на ринку праці у іншій компанії. Керівництво підприємств зацікавлено збільшити термін відпрацювання робітників, тому що їх кваліфікація та досвід щорічно зростає. Лише декілька великих шахт обладнані комп`ютерним управлінням підземного транспортування вугілля, сучасними тренувальними кімнатами та реалізують комплексні системи моніторингу стану здоров`я. Недосконалою є оцінка ризиків травмування на більшості шахт.  Ведеться боротьба із незаконними шахтами, потребує вдосконалення законодавство щодо регулювання діяльності інспекторів з безпеки праці.
Індія	Наявність значної кількості немеханізованих шахт. Традиційна система управління безпекою та гігієною праці вичерпала свої ресурси. Виникає необхідність розробки нового підходу, що поєднує «стратегічне» та «системне» мислення з метою формування системи попередження аварій та ризиків травмування шахтарів. На більшості підприємств відзначено дефіцит необхідного обладнання.
Індонезія	Проблемами є нелегальні шахти та видобуток золота кустарним способом, яке призводить до ртутного отруєння повітря. Річки з районів видобутку виносять шкідливі речовини до селищ. Діяльність великої кількості шахт відповідає нормам, але залишаються невирішеними питання координації людських, фінансових ресурсів та дефіцит відповідного обладнання з метою підвищення рівня безпеки. Особливе значення має розробка альтернативних варіантів зниження ризиків, а не тільки їх оцінка.
Іран	Три групи інспекторів здійснюють перевірки щодо безпеки праці, здоров`я та страхування на шахтах, але між ними не налагоджено інформаційних зв`язків. На підприємствах з чисельністю персоналу понад 500 осіб встановлено вимогу створювати центри гігієни праці, де робітникам мають надаватися комплексні медичні послуги кваліфікованими фахівцями, у т.ч. послуги щодо профілактики захворювань. На малих підприємствах служби гігієни праці мають бути інтегрованими з мережею первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), що ставить під сумнів можливість попередження виробничого травматизму цими структурами. Досліджуються наслідки впливу діоксиду кремнію на здоров`я робітників, розробляються напрямки щодо мінімізації ризиків за рахунок своєчасного їх виявлення.
Польща	Більшість великих гірничодобувних підприємств у Польщі належать акціонерним товариствам Державного казначейства. На польських шахтах активно функціонують профспілки, які представляють інтереси  шахтарів щодо соціального захисту та охорони праці. Соціальні інспектори з праці (SIP) обираються працівниками багатьох гірничодобувних підприємств. Вони є незалежними, самостійними представниками гірських екіпажів у питаннях безпеки та охорони праці, а також контролюються Національною інспекцією з праці. Польські шахти, як правило, сучасні та механізовані. Використання технічних пристроїв може спричинити небезпеку внаслідок енерго-механічних, теплових чинників та коливань, а також професійного шуму.  Найбільш серйозною небезпекою у шахті є метан, вибухи якого часто пов'язані з вибухами вугільного пилу. Головна увага приділяється заходам щодо мінімізації негативного впливу людських чинників на рівень безпеки праці. Навчання інженерів з питань безпеки та гігієни праці здійснюється відповідно до Директиви 89/391/ЄС. Впровадження практики зовнішніх аудиторських перевірок дозволило значно поліпшити якість робіт у сфері управління охороною праці у гірничодобувній промисловості.
Туреччина	Профспілки та професійні організації приймають участь у експертній діяльності умов праці на шахтах, що зумовлено дефіцитом інспекторів. Вважається, що Міністерство охорони здоров’я має формувати Національне агентство з безпеки та гігієни праці.
Південна Африка	Не вистачає інспекторів для проведення перевірок безпеки та гігієни праці.
Чилі	Інспекційні агенції повинні мати повноваження для розвитку їх функцій. Сьогодні 42 інспектори неспроможні контролювати усі вугледобувні об`єкти.
Канада	Північна Канада має давні традиції гірничодобувної діяльності з низьким рівнем охорони навколишнього середовища. Забруднення визнається найбільшою проблемою, яка зараз постає перед вугільною галуззю. В основу політики охорони праці покладено концепцію «Система внутрішньої відповідальності», що передбачає відповідальність кожного на підприємстві за безпеку. Система відповідальності розглядається як філософія гірничодобувної галузі у Канаді. Важливе значення приділяється навчанню працівників безпечним методам праці, правилам експлуатації обладнання та стандартам у сфері охорони праці. Підприємства гірничодобувної галузі об`єднали зусилля з метою забезпечення ефективного інформаційного обміну щодо мінімізації виробничих ризиків. Саме це сприяє формуванню культури безпеки на виробництвах. Асоціація гірничодобувної промисловості у м. Онтаріо, після проведення оцінки визначила, що промисловість витрачає 16 млн. доларів США у рік на підготовку робітників з питань безпеки (приблизно 1 тис. доларів США на одного робітника у рік).
Сполучені Штати Америки	Наявність розгалуженої на території країни мережі контролюючих органів у сфері безпеки та гігієни праці, а також, відповідного фінансування. Значна державна підтримка наукових досліджень з питань охорони праці сприяє розробці та впровадженню провідних досягнень у сфері охорони здоров`я та техніки безпеки. Високий рівень розвитку культури безпеки праці на виробництві. Створення та функціонування Спеціалізованої агенції щодо управління безпекою та гігієною праці у гірничодобувній галузі, Національної академії безпеки та гігієни гірничих робіт, а також Національного інституту безпеки та гігієни праці. Все це дозволило значними чином знизити рівень виробничого травматизму.

Джерело: складено автором на основі [1-9]

Таким чином, у переважній більшості проаналізованих країн, виявлені наступні проблеми: недосконалість функціонування системи оцінки ризиків з метою попередження аварій; дефіцит інспекторів з питань безпеки та гігієни праці; складнощі щодо забезпечення шахт сучасним обладнанням.

Серед основних заходів щодо вирішення окреслених питань зарубіжними країнами виокремлюються такі: проведення оцінки організаційної структури підприємства та виявлення її спроможності досягнення ключових завдань безпеки праці; забезпечення участі робітників у відповідній підготовці та надання необхідної для цього ресурсної бази; пошук та впровадження нової рентабельної технології виробництва; розробка програм безпеки праці на основі принципів управління ризиками. Доцільно зауважити, що ці заходи дозволяють певною мірою звести до мінімуму кількість випадків травмування у вугільній галузі, яка все одно характеризується найбільш небезпечними умовами праці у світі. І це стосується будь-яких шахт, навіть механізованих і автоматизованих, бо там виникають інші ризики, пов`язані з експлуатацією обладнання та людським чинником.

Високорозвинені країни поступово заміщують ресурси вугілля альтернативними джерелами енергії. Такий підхід сприяє покращенню екологічної ситуації, скороченню випадків аварій та травмувань робітників, яким на державному рівні пропонуються робочі місця з більш безпечними умовами праці.

Література:

1. Elgstrand, Ed. Kaj,Vingard,Eva (2013) Occupational Safety and Health in Mining. Anthology on the situation in 16 mining countries[online] Available at: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.455.1481&rep=rep1&type=pdf.

2. Moore, Susan M., Kohler, Jeffery L., Wagner Gregory R. Safety and health in mining in the US (2013).Occupational Safety and Health in Mining. Anthology on the situationin 16 mining countries. Arbets-ochmiljömedicin, Göteborgsuniversitet. №47(2). 186 р. – P.137-149.

3.KrzemieńS., Krzemień A. Safety and health in mining in Poland (2013). Occupational Safety and Health in Mining. Anthology on the situation in 16 mining countries. Arbets-ochmiljömedicin, Göteborgsuniversitet.№47(2). 186 р. – Р.59-66.

4. Rakowska, A., Cichorzewska, A. M. (2012). Instances of Corporate Social Responsibility in coalmining: an example of chosen Polishmines. In Management, Knowledge and Learning International Conference. Р.  393-401.

5. Suwala, W. (2010). Lessons learned from the restructuring of Poland's coal-mining industry. 26 p. [online] Available at: https://www.iisd.org/gsi/sites/default/files/poland_casestudy_ffs.pdf.

6. Błaszczyk, B., Patena, W. (2015). Post-privatisation Corporate Performance in Poland. Evidence from Companies Privatized in 2008–2011.№ 0125. CASE-Center for Social and Economic Research. [online] Available at:http://www.case-research.eu/sites/default/files/publications/CWP1(CNR125).pdf/.

7. Gupta, N., Ham, J. C., Svejnar, J. (2008). Priorities and sequencing in privatization: Evidence from Czech firm panel data. European Economic Review. № 52(2). P. 183-208.

8. Vaishar, A., Lipovská, Z., St’astná, M. (2012). Small town sinpost-mining regions. Post-Mining Regions in Central Europe. OEKOM, München. Р.153-181.

9. Wirth, P., Harfst, J. (2012). Challenges of Post-Mining Regions in Central Europe. München: IÖR.[online] Available at: https://www2.ioer.de/recherche/pdf/2012_wirth_challenges_of_post-mining_regions.pdf.